Потреби і ресурси..

Ефективність використання ресурсів

2.5. НЕЗАЙНЯТІСТЬ РЕСУРСІВ І ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Неповне і неефективне використання ресурсів

Розгляньмо, що ж відбувається в економіці, якщо припущення, що є основою побудови кривої виробничих можливостей, порушені, наприклад, якщо маємо справу з економікою неповної зайнятості. Незалучені ресурси (безробітні працівники, незавантажені фабрики і заводи, необроблена земля) та неефективно організоване господарство свідчать, що економіка перебуває не на кривій, а всередині кривої трансформації. Шість альтернатив (рис. 2.4) відображали максимальні обсяги виробництва масла і тракторів за умови, що економіка функціонує на повну потужність.

Як видно з рис. 2.4, за не­повного використання ресурсів економіка перебуватиме в точці К. У цій точці вона не досягає мак­симальних комбінацій вироб­ництва масла і тракторів, відо­бражених усіма точками на кривій виробничих можливостей. Мож­ливі три варіанти досягнення еточки на кривій виробничих мож­ливостей (показано стрілками). По-перше, можна спрямувати всі Рис. 2.4. Незайнятість ресурсів і незалучені ресурси на вироб-крива виробничих можливостей ництво тракторів, різко збільши­ти їхній випуск, залишаючи ви­робництво масла на попередньому рівні. По-друге (протилежний варіант), можна різко збільшити виробництво масла за по­переднього рівня виробництва тракторів. По-третє, можна розподілити незалучені ресурси між виробництвом тракторів та масла й одночасно збільшити виробництво обох цих продуктів. Важливо пам’ятати, що використання у виробництві незалучених ресурсів за незмінних їхніх обсягів і технології може вивести економіку тільки на криву виробничих можливостей.

Як же можна перемістити криву виробничих можливостей праворуч, тобто збільшити обсяг національної продукції? Для цього також є два шляхи: по-перше, збільшення кількості ресурсів, по-друге, науково-технічний прогрес.

Тема 2

Масло, мли кг

У реальному житті кількість використовуваних ресурсів збільшується. Наприклад, зростання населення країни розширює пропозицію робочої сили і підприємницького хисту. Вичерпання одних сировинних та енергетичних ресурсів компенсують від­криттям їхніх нових джерел. Збільшення цих ресурсів за умов повної зайнятості й повного обсягу виробництва дає змогу одночасно збільшити виробництво обох продуктів — масла і тракторів. Відбувається економічне зростання, що виражається у збільшенні обсягу національної продукції.

До аналогічних наслідків приводить і науково-технічний прогрес. Поступ техніки й технології означає появу ефективніших машин і устаткування, нових матеріалів, нових продуктів ліпшої якості, а також удосконалення способів їхнього виробництва. Технічний прогрес дає суспільству змогу виробляти більше товарів і послуг з незмінної кількості ресурсів. Як і за збільшення кількості ресурсів, технічний прогрес створює можливості для одночасного нарощування виробництва і масла, і тракторів.

Якщо пропозиція ресурсів збільшується або вдосконалюються техніка й технологія, то крива виробничих можливостей, як зображено на рис. 2.5, переміщується праворуч.

Економічне зростання — це здатність економіки виробляти більший обсяг продукції (виражається, в переміщенні кривої виробничих можливостей праворуч) в результаті збільшення пропозиції ресурсів і технічного прогресу.

ь Завдяки економічному зрос-

танню економіка здатна одно-? часно виробляти більше масла і тракторів. Якщо у статичній економіці, тобто без зростання, треба пожертвувати частиною масла, щоб отримати більше тракторів, то в динамічній вод­ночас виробляють більші обсяги обох продуктів.

Однак економічне зростан­ня не супроводжується про-

Масло

Рис. 2.5. Крива виробничих можли­востей за умов економічного зростання

порційним зростанням виробництва всіх видів продуктів. Тут можливі різні варіанти (рис. 2.6). Наприклад, економіка виробляє вдвічі більше масла, а зростання виробництва тракторів становить лише 60%.

Загрузка…

Потреби і ресурси.

Ефективність використання ресурсів

Масло

Сьогодні економічне зростання характерне для всіх розвинених країн світу, крива їхніх виробничих можливостей постійно переміщуєть­ся праворуч. Проблема полягає лише в тому, як швидко відбувається це переміщення. Проте за певних умов крива трансформації може переміщуватися і ліворуч, що про­стежувалось донедавна в Україні та

Рис. 2.6. Крива виробничих Можли-деяких інших державах яківиникли востей у динамічній економіці внаслідок розпаду СРСР. Змен­шення обсягу національного вироб­ництва є результатом зміни соціально-економічного ладу і труднощів, що пов’язані з переходом від командно-адміністративної системи до ринкової. Дуже суттєвим фактором для України є й те, що одночасно з переходом до ринкової системи (на практиці реформування економіки відбувається надто повільно) їй доводиться у неймовірно складних внутрішніх і зовнішніх умовах виконувати ще одне не менш важке завдання — розбудовувати свою державність.

Перспективи економічного зростання

Нинішній вибір точки на кривій трансформації є головним визначником майбутнього положення цієї кривої. Щоб зрозуміти це твердження, відкладімо на осях кривої виробничих можливостей блага для сьогодення і блага для майбутнього. Блага для сьогодення, або поточні блага, є споживчими товарами — це продукти харчування, одяг, житло, холодильники, автомобілі тощо. Блага для майбутнього, або інвестиційні блага, — це устаткування, наукові дослідження й освіта, профілактична медицина та ін. Блага для майбутнього збільшують кількість і якість матеріальних ресурсів, підвищують продуктивність праці, визначають економічне зростання в майбутньому. Припустімо тепер дві країни — А і В, які в конкретний момент мають однакові параметри, за винятком того, що країна А на кривій виробничих можливостей віддає перевагу поточним благам споживання. Крапка на рис. 2.7 відображає цей вибір. Тим часом країна В віддає перевагу виробництву більшого обсягу благ для майбутнього і зменшує обсяги поточних благ, що зображено крапкою нарис. 2.8.

Тема 2

Блага для сьогодення

Рис. 2.7. Поточний вибір країни А та економічне зростання

Блага для сьогодення

Рис. 2.8. Поточний вибір країни В та економічне зростання

За декілька десятиріч за незмінних інших умов крива виробничих можливостей країна В переміститься далі праворуч, ніж крива країна А. Країна В вибрала сьогодні таку структуру виробництва, яка сприятливіша для науково-технічного прогресу, поліпшення якості матеріальних і трудових ресурсів; структура ж виробництва країна А зорієнтована більше на поточне виробництво споживчих товарів і послуг. Країна В розбудовує свою національну «фабрику», її виробничі потужності швидко зростають, що дає змогу виробляти більше споживчих благ у майбутньому. Країна А матиме нижчі темпи економічного зростання і відставатиме в економічному розвитку.

Цей гіпотечний приклад, по суті, відображає проблему вибору суспільством між споживанням і нагромадженням. Якщо на якийсь час відмовитися від збільшення поточного споживання (вироб­ництва масла) і надати перевагу будівництву нових фабрик, заводів тощо (нагромадженню), інакше кажучи, збільшувати виробництво тракторів, то якийсь час можна перейти на вищу криву транс­формації, тобто мати економічне зростання. Саме так вчинила в нашому випадку країна В.

v Резюме

/. Аналітична економія ґрунтується на двох фундаментальних фактах: по-перше, матеріальні потреби людей практично безмежні, вони постійно зростають; по-друге, економічні ресурси обмежені. Породженням і соціальним виявом потреб є економічні інтереси. Економічні інтереси за їхніми суб’єктами поділяють на особисті, групові, національні (суспільні).

Потреби і ресурси. 79

Ефективність використання ресурсів

2. Особисті економічні інтереси охоплюють потреби індивіда, що пов’язані з реалізацією приватної власності, трудовою діяльністю тощо. Групові інтереси — це однорідні приватні інтереси, носіями яких є певні групи людей, наприклад, споживачі, акціонери, трудові колективи. Національні економічні інтереси — це інтереси всіх резидентів країни загалом, що спрямовані на підтримання високих темпів економічного зростання, високого рівня зайнятості, стабільних цін, збалансованість платіжного балансу тощо.

3. Економічні ресурси охоплюють: по-перше, людські ресурси (працю і підприємницький хист); по-друге, матеріальні ресурси (земля і капітал). Земля як економічний ресурс містить усі дарові блага природи, які застосовують у виробництві Капітал, або капітальні блага, — це всі виготовлені виробничі знаряддя, тобто машини, інструменти, устаткування, будівлі, споруди тощо. Процес виробництва і придбання капітальних благ називають інвестуванням. Поєднання й організацію трьох видів економічних ресурсів у процесі виробництва забезпечує підприємливість, яка є четвертим економічним ресурсом.

4. Виробничі ресурси називають ще факторами виробництва. Фактор праці — праця зайнятих у виробничому процесі працівників. Важливими характеристиками праці є: тривалість робочого дня, визначена фізичними і моральними межами; продуктивність праці, визначена кількістю виробленої за одиницю часу продукції; інтенсивність праці, що характеризує напруженість праці й визначена затратами праці за одиницю часу. Фактор капіталу — це створені раніше засоби виробництва. Виділяють основний і обіговий капітал. Основний капітал слугує людям багато років; обіговий витрачається за один виробничий цикл. Використання основного капіталу супроводжується фізичним і моральним зношенням. Зношені елементи основного капіталу заміщають за кошти амортизаційних відрахувань; прискорена амортизація.

Фактор земля — відображає вплив природних умов на виробничий процес. Земля є виходовим матеріалом для виробництва і місцем, де розміщують виробничі структури, вона ще й засіб ведення сільськогосподарського виробництва.

Фактор підприємництва є рисою людського ресурсу і характе­ризує підприємницьку активність господарської діяльності. 5. Економічна теорія ґрунтується на тому, що вся праця у виробництві є продуктивною, тобто вся вона створює

Тема2

суспільний продукт. Виділяють сфери матеріального і нематеріального виробництва. Результатом суспільного виробництва є суспільне багатство. Важливі поняття, пов’язані із суспільним виробництвом, такі: суспільний продукт, відтворення (просте й розширене), ефективність, економічне зростання, екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання.

6. Ефективна економіка передбачає повне залучення ресурсів і повний обсяг виробництва. Повний обсяг виробництва досягають за виробничої ефективності — виготовлення кожного продукту з найнижчими витратами виробництва, і за розподільної ефективності — виробництва найбажанішої для суспільства продукції.

7. Економіка за повної зайнятості й повного обсягу виробництва перебуває на кривій виробничих можливостей; у такій економіці доводиться жертвувати випуском одних товарів і послуг задля збільшення виробництва інших.

8. Відсутність повної взаємозамінюваності ресурсів зумовлює дію

закону зростання альтернативної вартості. Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися або нею жертву­вати, щоб отримати деяку кількість певного продукту, називають альтернативною вартістю цього продукту.

9. З часом технічний прогрес, збільшення кількості та поліпшення

якості ресурсів дають змогу економіці виробляти щораз більше всіх товарів та послуг, тобто зазнати економічного зростання.

10. Вибір суспільством структури поточного виробництва є визначником майбутнього положення кривої виробничих можливостей.

Потреби і ресурси.

Ефективність використання ресурсів

ТЕМ А З

ФОРМА ВИРОБНИЦТВА. ТОВАРНА ЕКОНОМІКА

О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

3.1. Натуральне і товарне виробництво.

3.2. Товар і його властивості.

3.3. Гроші та ціни.

3.4. Грошові системи та їх типи. Резюме

абсолютна ціна адміністративна ціна банківські гроші банкнота бартер біметалізм благо валюта валютний курс вартість (з позицій трудової вартості) вартість (сучасне тлу­мачення) вексель відносна ціна вільно конвертована валюта

гранична корисність гроші

грошова система грошовий обіг грошові агрегати: МО, МІ, М2, МЗ демонетизація золота державне товарне ви­робництво

Ключові поняття та терміни

кредитні гроші

• ліквідність

• «майже гроші»

• мінова вартість

• монета

• монетний паритет

• монометалізм

• натуральна форма виробниц­тва

неконвертована валюта

• паперові гроші

• підприємницьке товарне вироб­ництво

• плаваючий валютний курс

• поділ праці: загальний, част­ковий, одиничний

• позаекономічні блага послуга

продукт

просте товарне виробництво

резервні валюти

ринкова ціна

СДР, або СПЗ

споживна вартість

суспільна споживна вартість

суспільний поділ праці

Тема З

• економічна відокремле­ність

економічні блага

• загальний еквівалент

• золотовалютні резерви

• золотодевізний стандарт

• золотодоларовий стан­дарт

• золотозливковий стан­дарт

• золотомонетний стан­дарт

• інфляція

• кількість грошей в обігу

суспільна необхідний робочий час

товар

товарна форма виробництва товарні гроші фіксований валютний курс функції грошей: міра вартості, засіб обміну, засіб нагромад­ження

функції ціни: нормувальна, інформаційна і стимулювальна ціна

частково конвертована валюта чеки

З’ясувавши спонукальні внутрішні мотиви виробництва та його ресурсні (факторні) передумови, розглянемо ті конкретні форми, в яких відбувалася господарська діяльність людей.

У цій темі з’ясовано причини виникнення товарного виробництва, його головні різновиди та складники. Особливу увагу приділено грошам і цінам як найважливішим компонентам товарної економіки.

3.1. НАТУРАЛЬНЕ І ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО

Натуральне виробництво

Людство знає дві форми виробництва: натуральне і товарне. Першим склалося натуральне господарство, у якому продукти праці призначені для безпосереднього задоволення власних потреб виробника, тобто для споживання в межах домогосподарства, яке їх виготовило. Здебільшого натуральним було господарство первісних общин і патріархальних селянських сімей, латифундій у рабовласницьких державах і середньовічних феодальних маєтках. У цих господарствах був замкнений кругообіг продукту, кожна господарська одиниця була відособлена і щодо виробництва, і щодо споживання.

Суспільний поділ праці в натуральному господарстві розвинутий ще слабо, хоч всередині домогосподарств праця уже поділена. Наприклад, у латифундіях праця була поділена між рабами, які

Форма виробництва. Товарна економіка

виконували різні види робіт. У первісних общинах юнаки переймали заняття своїх батьків: полювання, сільськогосподарські роботи, ремесло тощо; молоді жінки займалися тими ж видами діяльності що і їхні матері: готували їжу, працювали в полі, шили, прали тощо. Люди успадковували традиційні методи виробництва, техніку й технології, а розподіл виготовлених благ відбувався за давно усталеними традиціями. «Весь життєвий устрій первісного племені характеризувався надзвичайною узгодженістю інтересів окремих осіб… Обміну не було, або майже не було, продукти споживали в тому господарстві, де вони вироблялися»1. Це було встановлено багатовіковим порядком, ставало звичним, і повторювалось з покоління в покоління, століттями як обов’язкова норма.

Поділу праці між окремими господарськими одиницями не було. Господарства мали однаковий набір видів праці. Рабовласницькі латифундії чи феодальні маєтки відрізнялись не стільки розмаїтістю застосовуваних видів праці, скільки кількістю зайнятої в них робочої сили, експлуатованих рабів і кріпаків. Що стосується вільних селян (патріархальних сімей), то структура їхніх господарств була практично у всіх однаковою. Селяни не лише вирощували хліб та худобу, а й займались виготовленням знарядь праці, одягу, взуття тощо. Звичайно, і в натуральному господарстві деякі надлишки продуктів праці (сіль, залізо, прянощі та ін.) обмінювались на ринку як товари. Проте такий обмін був другорядним і не відігравав суттєвої ролі в житті людей.

Головна галузь натуральної економіки, де була зайнята абсолютна більшість працездатного населення — сільське гос­подарство. Усі економічні процеси в натуральному господарстві були замкнені в межах господарської одиниці. Робоча сила теж ніби прикріплена до неї і позбавлена мобільності.

Саме особливості натурального виробництва розкривають таємницю сталості сільськогосподарських общин протягом тисячоліть.

Отже, натуральне господарство характеризують нерозвиненість суспільного поділу праці, низький рівень розвитку виробництва, нерозвиненість і примітивність потреб, що зумовлює вкрай обмежену мету виробництва — задоволенню неістотних за обсягом, одноманітних, примітивних за характером потреб. Натуральне господарство малоефективне і консервативне.

‘Туган-Барановський М. Основи політичної економії. — Львів.: ЛНУ ім. І. Франка, 2003.-С. 153.

Тема З

Малоефективну натуральну форму виробництва у ХУІІ-ХІХ ст. в європейських країнах витіснило товарне виробництво. Товарне виробництво означає виготовлення продуктів для обміну на ринку. За цієї форми виробництва люди задовольняють власні потреби, обмінюючись продуктами своєї праці. Становлення товарного господарства пов’язане з поглибленням поділу праці, розвитком ремесла та міст.

Причини виникнення товарного виробництва

Матеріальною основою товарного виробництва є суспільний поділ праці, тобто спеціалізація виробників на виготовленні певних видів продукції або на виконанні певних операцій.

У господарському житті люди вже здавна відійшли від принципу самозабезпечення потрібними економічними благами і послугами. Вони, як звичайно, спеціалізуються на тих чи інших видах діяльності. Сама ж спеціалізація (суспільний поділ праці) ґрунтується на принципі відносної переваги, згідно з яким виробники у своїй діяльності орієнтуються на виготовлення продукції з порівняно меншою альтернативною вартістю (меншими втраченими мож­ливостями). Цей принцип пояснює спеціалізацію окремих підприємств, галузей і цілих країн.

Суспільний поділ праці дає змогу ефективніше використовувати вміння людей і виробничі ресурси, тобто сприяє підвищенню продуктивності праці.

Ще в надрах давнього суспільства відбувся великий поділ праці між людьми. Одні племена спеціалізувалися на скотарстві, інші -на землеробстві; згодом окремим видом діяльності стало ремесло. Суспільний поділ праці щораз поглиблювався._______________

У сучасній економіці виділяють три рівні поділу праці:

•>- у межах національної економіки — на окремі сфери і роди,

території (загальний поділ праці); -^ у межах її великих сфер — на окремі галузі (частковий поділ

праці); -^ усередині підприємства — міме цехами, майстернями,

робочими місцями (одиничний поділ праці). Поділ праці торкнувся також регіонів країни, окремих країн та цілих груп країн. Географічна спеціалізація виробництва дає змогу кожному регіону в межах країни чи різним країнам виробляти ті продукти, які за наявних ресурсів можна виготовляти най­ефективніше.

Форма виробництва. Товарна економіка

Процес спеціалізації поширився не тільки на підприємства, галузі, регіони, країни і групи країн. Відбувається поглиблення спеціалізації в межах окремих виробництв, на рівні окремих операцій, технологій тощо. Це не випадково і засвідчує, що ці процеси підвищують ефективність людської праці.

Розвиток спеціалізації посилює взаємозалежність економічних одиниць, оскільки він передбачає кооперацію — зв’язок спеціалізо­ваних господарських одиниць чи їхніх підрозділів, їхній обмін різними видами діяльності та продукцією. Спеціалізація і кооперація — це два взаємопов’язані процеси.

Спеціалізація передбачає обмін продуктами праці. Спочатку обмін відбувався у формі прямого продуктообміну, що тепер ми б назвали бартером. З поглибленням поділу праці виникли гроші, й обмін почав відбуватися у вигляді торгівлі товарами й послугами.

Безпосередньою основою виникнення і розвитку товарної форми виробництва вважають загальний і частковий поділи праці. Ці процеси сприяли створенню великих відокремлених одна від одної сфер виробництва, злиття яких у національну економіку відбувається через обмін продуктами праці.

Однак суспільного поділу праці ще недостатньо для товарного виробництва. Для його виникнення потрібна ще економічна відокремленість виробників. Економічна відокремленість означає, що, по-перше, економічні ресурси й вироблені життєві блага перебувають у приватній власності окремих людей або їхніх груп, і, по-друге, сам виробник вирішує, що виробляти і кому продавати виготовлену продукцію. Іншими словами, економічна від­окремленість означає відокремленість людей як власників ресурсів і виготовлених благ.

В економічній літературі дедалі більше утверджується підхід, за яким відокремленість виробників зумовлена неоднорідністю праці та обмеженістю ресурсів і життєвих благ.

Якби люди могли виробляти життєві блага в необмеженій кількості, то не було б істотно, як їх привласнюють, як і питання: що, як, для кого виробляти. Однак за обмеженості ресурсів та життєвих благ проблема привласнення стає фундаментальною. Характер розподілу і привласнення благ впливає на розвиток суспільства, його економічний і духовний поступ.

Різні види праці відрізняються складністю виконуваної роботи, а також функціональним змістом праці — співвідношенням творчого і шаблонного компонентів, розумового і фізичного, типового і неповторного тощо. Праця відбувається за різних умов, залежно

Гема З

від цього виділяють легку І важку працю, працю в шкідливих умовах тощо. Люди мають різні фізичні й духовні здібності, неоднакові навички до щоденної праці. Тому результативність (ефективність) праці різних людей неоднакова. Якби в суспільстві всі блага ділили порівну, то це означало б, що частина працездатних членів суспільства утримується коштом інших. Стимули до систематичної напруженої праці, до вдосконалення виробництва за таких умов були б підірвані. За зрівняльного розподілу виготовленого продукту, як засвідчує життєвий досвід, економічний поступ суспільства неможливий.

Тому люди прагнуть відокремитися, ведучи своє господарство, щоб поставити споживання у пряму залежність від затрат своєї праці та інших ресурсів. Головною рисою відокремленості є забезпечення прямого зв’язку рівня споживання від рівня виробництва. Такий характер споживання стимулює розкриття фізичних і духовних потенцій людини, раціональне використання інших економічних ресурсів, забезпечує соціально-економічний поступ суспільства.

За суспільного поділу праці економічна відокремленість надає обмінові іншого характеру. Кожний виробник, обмінюючи свій продукт на інший, хоче отримати рівновеликий за цінністю. У результаті складається товарна форма виробництва, коли купівля-продаж життєвих благ, що стають товарами, відбувається на засадах еквівалентності. Стосунки міме людьми набувають характеру

товарних відносин.

___. __

характерними ознаками товарного вироб» ниш ва є: суспільний поділ праці; економічна відокремленість виробників як власників; обмін продуктів здебільшого формі купівлі-продажу.

Види товарного виробництва

Товарне виробництво сумісне з будь-якою формою власності. Поєднуючись із певною формою власності, воно творить той або інший соціально-економічний уклад: просте товарне виробництво; підприємницьке товарне виробництво; державне товарне вироб­ництво тощо.

ну Просте товарне виробництво ґрунтується на одноосібній приватній власності безпосереднього виробника та його особистій праці. Цей економічний уклад існує вже тисячоліття, демонструючи

Форма виробництва. Товарна економіка __

О /

високу життєздатність. Він бурхливо розвивається нині в українській економіці — у сільському господарстві (фермерство), у роздрібній торгівлі, громадському харчуванні тощо. В економіці США понад 20 млн. ділових одиниць, більшість з них представляє просте (або дрібне) товарне виробництво.

на* Підприємницьке товарне виробництво передбачає різні форми приватної власності та наймання працівників. В усіх розвинених країнах більшість продукції створюють саме в цьому економічному укладі, який часто називають капіталістичним.

ву Державне товарне виробництво ґрунтується на державній власності та найманні працівників. Цей різновид товарної форми виробництва панував в Україні увесь більшовицький періоду її історії.

Головними інституціями, що забезпечують координацію господарської поведінки господарських суб’єктів в умовах товарного виробництва, є ринковиймеханізм, об’єднання виробників та держава.

•аг Ринковий механізм збалансовує національну економіку за умов змагальності, конкуренції виробників. Зміна цін є сигналом для товаровиробників куди скеровувати ресурси. Висока ціна на певне благо стимулює збільшення його виробництва. І навпаки, низька ціна блага спричинює розорення частини виробників, які змушені шукати інших сфер прикладання своєї праці та ресурсів. Отже, коливання цін і переміщення ресурсів з одних галузей в інші за умов змагальності та конкуренції виробників визначають обсяги виробництва й пропорції між виробництвом різних благ. Ринковий механізм ідеально виконує свої функції за умов досконалої конкуренції.

Однак бувають системи товарної господарки, в яких відсутня, або дуже обмежена конкуренція. Наприклад, у середньовічному цеховому ремеслі змагальність виробників було майже повністю усунено. Цех визначав ремісникові, що виробляти, скільки і якої якості, де і скільки мати знарядь праці; цех визначав також технологію виробництва, тривалість роботи, кількість учнів та підмайстрів, регламентував продаж готових виробів, рівень ціни, контролював закупівлю сировини тощо.

Змагальність підприємств у командно-адміністративній системі СРСР була суттєво заглушена пануванням міністерств та відомств.

Усунення змагальності виробників підриває ціновий механізм, за допомогою якого порівнюють витрати і результати. За таких умов макроекономічну координацію виконують об’єднання виробників __ Гема З

або держава, яка стала важливим господарським суб’єктом. Наприклад, у радянській економіці розподіл ресурсів між галузями та фірмами відбувався згідно з директивами центральних планових органів, що й визначало структуру виготовленої продукції. Директиви планових органів замінювали ціновий ринковий механізм. Як свідчить економічна історія, економічна координація, яку виконують винятково економічні суб’єкти — об’єднання виробників або держава, — підриває стимули до зменшення витрат виробництва, підвищення якості та оновлення асортименту продукції.

Результат товарного виробництва називають продуктом. Отже, все те, що виробляє національна економіка, є національним продуктом. Продукт, який уречевлюють, тобто який існує у формі речі, називають товаром. Продуктом є також послуга — вид економічної діяльності, результат якої — зміна якості вироблених речей.

В економічній літературі продукти виробничої діяльності, що їх продають і купують, часто називають товарами, незалежно від того, набувають ці продукти форми речі чи послуги. Останнім часом в українській економічній літературі широко уживають поняття «благо». Вважають, що поняття благо історично та логічно передує категорії «товар», що воно охоплює і продукти — результати виробництва, і те, що нам подарувала природа. Хоч є й інша думка про благо- як «забарвлену термінологію». Австрійська економічна школа визначала товар як особливе економічне благо, вироблене для обміну. Ми будемо вкладати в поняття «благо» все те, що може задовольняти потреби людей — товари і послуги, сили і явища природи, що відповідають її цілям та інтересам.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *