Позначення напрямку 2 страница

Читайте также:
  1. A) Шырыш рельефінің бұзылысы 1 страница
  2. A) Шырыш рельефінің бұзылысы 2 страница
  3. A) Шырыш рельефінің бұзылысы 2 страница
  4. A) Шырыш рельефінің бұзылысы 3 страница
  5. A) Шырыш рельефінің бұзылысы 3 страница
  6. A) Шырыш рельефінің бұзылысы 4 страница
  7. A) Шырыш рельефінің бұзылысы 4 страница

12 виражають суб’єктивну оцінку якості за допомогою суфіксів –еньк, -есеньк, -ісіньк, -усіньк (-юсіньк):маленький, чистесенький, тонюсінький, дрібнесенький;

13 складаються з кількох основ: чорно-білий, темноокий, дзвінкоголосий;

14 віддієслівного походження з префіксом не-: невмирущий, незламний, непохитний, неподільний;

15 мають суфікси –анн(-янн), -енні означають дуже велику міру вияву ознаки: невблаганний, непримиренний, нескінченний.

Велика міра якості може бути передана й без порівняння — за допомогою префіксів пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі: премудрий, надчутливий, завеликий, всесильний, супермодний, архіважливий. Причому прикметники з префіксами ультра-, архі-, гіпер-, наднейтральні, виконують у науковому та офіційно-діловому тексті функцію уточнення: надлишкова вартість, ультрафіолетовий промінь.

Прикметники з префіксами пре-, все-, зата суфіксами ущ-, -уч-, -езн-, анн-, -еннта ін. надають художнім текстам та розмовно-побутовому мовленню образності та емоційності: худющий, височезний, незрівнянний, пречудовий, широчезний, незбагненний.

В офіційно-ділових документах не вживаються прикметники, у яких велика або зменшена міра якості передається за допомогою слів дуже, вкрай, особливо, занадто, надзвичайно, трохи, ледь, не дуже та суфіксів -уват-, -ав-: дуже вигідний, надзвичайно популярний, занадто самовпевнений, ледь теплий, трохи вузький, не дуже світлий, золотавий, темнуватий.

Типові помилки щодо вживання прикметникових форм пов’язані:

З утворенням форм ступенів порівняння від відносних прикметників: найдемократичніша держава;

З творенням плеонастичних ступеневих форм: більш краща ситуація, більш глибше вивчення історії;

З уживанням застарілих форм, які залишилися нормативними у російській мові: самий відважний, самий красивий;

З творенням безприйменникових порівняльних конструкцій: масштаби значніші наших, (норма: масштаби значніші за наші).

Повні прикметники (у яких є закінчення: зелені, батькового) в українській мові загальностильові. Вони єдино можливі в офіційно-діловому, науковому стилях. Залежно від стильового призначення такі прикметники увиразнюють, конкретизують висловлене: стислий виклад, крайній випадок. Короткіприкметники (у яких немає закінчення: повен, зелен, винен) застосовуються тільки в художньому стилі, зокрема в народнопоетичній творчості: Ой зійди, зійди, ясен місяцю (Нар. творчість). Паралельно з повними короткі форми вживаються в ролі присудків: Він мені дуже потрібен. Я згоден на все.

З погляду сучасної норми прикметники на зразок рідная, великеє, сучаснеє ненормативними і вживаються в основному в поетичних текстах.

2.3.Особливості використання прикметників-паронімів

та прикметників-синонімів в усному

та писемному професійному мовленні

Синоніміка означає у мові наявність близьких, а не однакових способів висловлювання (крайній – останній, наступний — подальший). Незнання синонімічних можливостей слова або незначна різниця у вимові слів (гарантійний – гарантований, письменний — письмовий) часто призводять до помилок. Особливо виникають ускладнення тоді, коли у російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській – кілька. Наприклад: у російській мові є слово личный, а в українській: особистий (життя, підпис) та особовий (особова справа). Причинами порушення смислової точності мовлення можуть бути уживання слів у невластивому їм значенні (прикметники-синоніми) або через незнання значень прикметників-паронімів. Розглянемо, наприклад, синоніми навколишній – оточуючий. Значення цих слів близькі, проте є випадки, коли їх слід розрізняти. Слово навколишній має ширшу сполучуваність: навколишні села, будинки, звуки; навколишня дійсність. Дієприкметник оточуючий у множині може використовуватись як іменник. У таких випадках він стосується тільки людей: Відпочиваючи у людних місцях, треба зважати на оточуючих.

Неординарний – оригінальний. Слово неординарний своїм значенням вказує на те, що якийсь факт, подія, явище виділяється з ряду інших своєю незвичайністю, непересічністю: неординарні прикмети року; сприяти вихованню неординарних людей. Близький за значенням до нього прикметник оригінальний – „незвичайний, своєрідний, самобутній”. Сполучуваність його з іменниками надзвичайно різноманітна: оригінальне оформлення, оригінальна вистава, оригінальна людина. Оригінальними називають речі, створені самостійно, без наслідування відомих зразків. У такому розумінні слово неординарний вживати не можна.

Загрузка…

Загальний – спільний синонімічні у значенні „такий, що охоплює всіх, стосується всіх”: загальна (спільна) розмова, загальне (спільне) засідання. Але тільки: загальні збори, загальна військова повинність (поширюється на всіх); спільні мрії, спільні турботи (належать усім, кільком, що взаємно володіють ними).

Слід постійно пам’ятати про відмінність між словами: громадський – громадянський, економічний – економний, тактовний – тактичний. Громадський – прикметник до громада – означає:

1) „який стосується групи людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів”;

2) „який виникає, відбувається у суспільстві або стосується суспільства, зв’язаний з ним”;

3) „належний усій громаді, усьому суспільству, колективний”. Наприклад: громадські збори, громадські інтереси, громадська думка, громадський порядок, громадські доручення тощо. Громадянський – прикметник від іменника громадянин – означає „такий, що має стосунок до людини як до громадянина – свідомого члена суспільства, підданого якоїсь держави”: громадянська гідність, громадянська війна, громадянський шлюб, громадянська мужність.

Економічний – економний. Слово економічний вживається стосовно понять, пов’язаних з економікою – суспільно-виробничими відносинами, господарською і фінансовою діяльністю: економічні системи, економічна стратегія, економічний потенціал, економічний прогрес, економічне життя.

Слово економний співвідноситься зі словами економія, економити і тому має інше значення – „який бережливо, ощадливо витрачає що-небудь, сприяє економії”: економні рухи, економні витрати.

Тактовний – тактичний. Тактовний – той, хто володіє почуттям міри, такту (утворений від іменника такт): тактовна людина.

Прикметник тактичний утворений від іменника тактика у значенні „сукупність прийомів, методів або способів, що використовуються у політиці, спорті, на війні для досягнення мети або здійснення певної бойової операції”: тактичні міркування, тактичні прийоми, тактичні удари.

Контрольні запитання:

1) Яка роль прикметників у мові?

2) На які розряди за значенням поділяються прикметники?

3) Якими граматичними значеннями та іншими властивостями якісні прикметники відрізняються від відносних?

4) Від якого розряду прикметників можна утворити ступені порівняння? Назвіть усі форми ступенювання таких прикметників і способи їх утворення.

5) Як утворюються присвійні прикметники?

6) Які якісні прикметники не утворюють ступені порівняння?

7) Яких змін зазнає основа прикметника при творенні вищого ступеня порівняння?

8) Чи виникають помилки щодо вживання прикметникових форм? Назвіть їх.

9) Які форми прикметників, повні чи короткі, вживаються в сучасній українській мові?

Практичні завдання:

1) Наведіть 5 прикладів терміносполук за вашим фаховим напрямком.

2) Доберіть, користуючись словниками, по 3 приклади прикметників-паронімів та прикметників-синонімів і поясніть їх значення.

Тема 3

Особливості використання дієслів та дієслівних

форм у мові професійного спрямування

3.1. Загальна характеристика дієслова та дієслівних форм.

3.2. Особливості використання дієслів та дієслівних форм у мові професійного спрямування.

3.1. Загальна характеристика дієслова та дієслівних форм

Дієслово – повнозначна частина мови, що означає дію або стан чи процес предмета і відповідає на питання що робити?, що зробити?

Дієслову властиві такі граматичні ознаки як вид, час, особа, число, спосіб, перехідність і неперехідність, стан.

Категорія виду виражає дію з погляду того, як вона розвивається в часі. З допомогою категорії виду передається дія, яка сповна реалізована чи спрямована на реалізацію, або дія постійна, безперервна, що перебуває в процесі розгортання і становлення.

Видові значення наявні в усіх дієсловах. Залежно від контексту вони можуть бути доконаного або недоконаного виду.

Дієслова доконаного виду означають дію, яка завершилась у минулому або обов’язково відбудеться в майбутньому. Відповідно вони мають такі часові форми: минулий і простий майбутній (підписав, оголосив, вирішив, адресувати, акцентувати, скликати).

Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і мають такі часові форми: теперішній, минулий і складна та складена форми майбутнього ( підписувати – підписую — підписував – підписуватиму – буду підписувати).

Категорія особи виражає відношення дії до дійової особи. Вона тісно пов’язана з категорією особи займенника (читаю – я, читаємо – ми). Її значення базується на протиставленні шести взаємопов’язаних форм:

1,2,3-ї особи однини і 1,2,3-ї особи множини

Категорія числа граматично виявляється у формах трьох парних протиставлень.

Однина Множина

1-а особа Я пишу 1-а особа Ми пишемо

2-а особа Ти пишеш 2-а особа Ви пишете

3-я особа Він пише 3-я особа Вони пишуть

Правопис дієслівних закінчень

Дієслова в теперішньому і майбутньому (простій формі) часах поділяються на дві дієвідміни.

До І дієвідміни належать дієслова з такими закінченнями:

Однина Множина

1 особа -У(-Ю)Я буду, купую 1особа -ЕМО(-ЄМО)Ми будемо,купуємо 2особа -ЕШ (-ЄШ)Ти будеш,купуєш2 особа -ЕТЕ (-ЄТЕ)Вибудете, купуєте

3 особа -Е(-Є) Він буде, купує 3 особа -УТЬ (-ЮТЬ)Вони будуть, купують

До ІІ дієвідміни належать дієслова з такими закінченнями:

Однина Множина

1 особа (-Ю)Я говорю, стою 1 особа -ИМО (-ЇМО) Ми говоримо, стоїмо

2 особа -ИШ (-ЇШ)Ти говориш, стоїш 2особа -ИТЕ (-ЇТЕ) Ви говорите, стоїте

З особа -ИТЬ (-ЇТЬ)Він говорить, стоїть 3 особа -АТЬ (-ЯТЬ) Вони говорять ,стоять.

Категорію часуу сучасній українській мові дієслова мають три форми: теперішній – дієслова вказують на те, що дія відбувається в момент мовлення (заперечую, обговорюємо, просимо); минулий — дієслова означають дію, яка вже закінчилася до моменту мовлення. Утворюються вони від основи неозначеної форми за допомогою суфікса -в-для чоловічого роду та суфікса -л- для жіночого та середнього родів (писав, перекладав; писала, перекладала; писало, перекладало); майбутній —дієслова означають дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Має три форми:

просту форму ( надрукую, збудую);

складну форму (працюватимуть, читатимуть);

складену форму: дієслово бути та інфінітив (будемо працювати).

Категорія способу –це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності , встановлюване тим, хто говорить.В українській мові є три способи дієслова: дійсний —виражає таку дію, яка є дійсним, реальним фактом. Має форми теперішнього, минулого, майбутнього часів ( пишу, планував, зробимо); умовний — виражає дію, яка виконується за певних умов (підписав би, наказав би); наказовий — означає спонукання до дії у формі наказу, побажання, спонукання, прохання, заклику (прочитай, побудуй, підпишіть).

Перехідність і неперехідність —це лексико-граматична категорія, тісно пов’язана з дієслівною семантикою. Усі дієслова поділяються на перехідні і неперехідні.

Перехіднідієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет. Це може бути: 1) конкретна дія, спрямована на предмет, який зазнає певних змін внаслідок такої дії або є результатом її: побудувати завод, змонтувати прилад, написати лист; 2) дія, від якої предмет, на який вона спрямована, не зазнає амін: прочитати книжку, екзаменувати студента, одержати вітання; 3)дія, як процес мислення, мовлення, сприймання, відчуття: розуміти прочитане, думати думу, відчувати увагу, говорити правду, висловлювати думку, розповідати казку.

Виразною ознакою перехідних дієслів є їхня здатність ке­рувати іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, який у реченні виконує функцію прямого додатка: любити пісню, оцінити знання. Це їхня основна граматична (синтаксична) ознака.

Окремі перехідні дієслова можуть керувати іменником у формі родового відмінка, зокрема в заперечних конструкціях (не чути співу; не бачити волі), а також у тих формах, які поєднують значення результативності з кількісною ознакою: нарвав квітів, накупив книжок, напився води.

До перехідних дієслів належить дієслово сподіватися та дієслова бажати, зичити, які теж керують іменниками у формі родового відмінка: сподіватися волі, бажати щастя.

Другою граматичною (морфологічною) ознакою перехідних дієслів є їх здатність утворювати пасивні дієприкметники Принести принесений, одержати — одержаний, врятувати урятований. Проте пасивні дієприкметники не творяться від тих перехідних дієслів, які означають процес мислення і переживання: думати, розуміти, мислити, терпіти, зазнавати.

Неперехіднідієслова означають стан або таку дію, яка не спрямована на інший предмет. Вони ніколи не керують іменниками — додатками у формі знахідного відмінка без прийменника. Від них не творяться пасивні дієприкметники: ходити, сидіти, дякувати, зітхати, зеленіти, глузувати.

Неперехідні дієслова, як правило, творяться від перехідних. Є два способи такого утворення: морфологічний (словотворчий) і синтаксичний.

Морфологічний спосіб утворення неперехідних діє­слів полягає в тому, що до перехідного дієслова додається постфікс -ся: зустрічати зустрічатися, переконувати переконуватися, лікувати лікуватися.

У цих випадках постфікс -сяпозбавляє дієслова як перехідності, так і можливості творити від них форми пасивних дієприкметників.

Постфікс -сяможе приєднуватися й до неперехідних дієслів, утворюючи таким чином безособові дієслова: лежить + -ся = лежиться, спить + -ся = спиться, говорить + -ся = говориться.

Проте не всі перехідні дієслова мають неперехідні відповідники. Не мають їх перехідні дієслова, що не вживаються без постфікса -ся: боятися, змагатися, жахатися, сторонитися та дієслова ходити, сідати, дякувати.

Категорія стану— це граматична категорія, яка виражає відношення між дією, діючою особою (суб’єктом дії) і предметом (об’єктом), на який спрямована дія. Вона тісно пов’язана з категорією перехідності / неперехідності і підпорядкована їй. Категорія стану властива не всім дієсловам, а тільки перехідним і співвідносним з ними неперехідним, які утворені за допомогою постфікса -ся.

Категорія стану ґрунтується на двох взаємопов’язаних протилежних граматичних значеннях — активному і пасивному. В активних конструкціях виконувана суб’єктом дія спрямована на об’єкт, у пасивних — дія підпадає під вплив об’єкта. Пор.: Газета інформує читача.Читач Інформується газетою.

У сучасній українській мові розрізняється активний і пасивний стани. Окрема група — зворотні дієслова, в яких пасивне значення формується постфіксом -ся.

Активний стан мають усі перехідні дієслова, які означають дію, спрямовану на прямий додаток — іменник у формі знахідного відмінка без прийменника: «Нині ми всі обстоюємо плюралізм поглядів» (з газ.).

Пасивний стан мають неперехідні дієслова з постфіксом -ся, співвідносні за своїм лексичним складом і граматичним значенням з дієсловами активного стану. Вони означають дію, спрямовану на об’єкт, що виступає в реченні у функції підмета. Реальна діюча особа в таких пасивних конструкціях виконує роль додатка, вираженого іменником у формі орудного відмінка без прийменника (Спеціальні питання обговорюються депутатами у секціях).

Пасивний стан може бути виражений також пасивним дієприкметником, неособовою формою дієприкметника на -но, -то,утвореними від перехідних дієслів. Пор.: Товариство організоване.Товариство організовано.

Зворотні дієслова означають дію, яка спрямована на діючу особу. Діюча особа тут одночасно є і предметом, на який спрямована дія: роззуватися, купатися. Всі зворотні дієслова співвідносні з дієсловами активного стану, від яких вони творяться за допомогою постфікса -ся.Пор.: роздягати роздягатися, живити живитися.

Дієслівні форми. Дієслова в українській мові мають п’ять основних форм:

1. Для ділових паперів характерна частовживана неозначена форма дієслова (інфінітив). Це така незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на питання що робити? що зробити?, має суфікси –ти (-ть). Наприклад: затверджувати, підписувати.

2. Особові форми. Сюди належать форми дієслів теперішнього і майбутнього часів дійсного способу та форми наказового способу. Наприклад: казати, ходив, пиши.

3. Безособові форми на -но,-то. А також дієслова, які називають дію або стан, що проходять незалежно від особи. Такі дієслова можуть означати:

Явища природи (світає, вечоріє, задощило);

Фізичний або психічний стан людини (гнітить, не віриться, не хочеться);

Випадковість (щастить, таланить);

Буттєвість (було, минулося, не стало).

4. Дієприкметник — це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією (намальована картина, підготовлена відповідь).

Дієприкметники поєднують у собі ознаки дієслів і прикметників.

До прикметникових ознак належать:

а) питання: який? яка?, яке?, які?;

б) відмінювання за родами, числами, відмінками;

в) у реченні виконує роль узгодженого означення або іменної частини присудка.

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Наприклад: Лист, надрукований секретаркою, лежав на столі.

До дієслівних ознак належать:

а) названа дія;

б) вид (доконаний, недоконаний);

в) активні і пасивні дієприкметники: активні називають ознаку особи або предмета, зумовлену його ж дією (читаючий контингент), пасивні називають ознаку особи або предмета, зумовлену дією іншої особи або предмета (завізований документ).

Творення і вживання дієприкметників

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч): правлячий, зростаючий, працюючий, прогнозуючий. В офіційно-діловому стилі такі форми обмежені у вжитку і використовуються у функції означень, а не головного компонента: виконуючий службові обов’язки, зростаючий щороку добробут, керуючий новим відділом.

При перекладі з російської мови слід пам’ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються:

Підрядними означальними реченнями: окружающий — який (що) оточує, движущийся — який (що) рухається, соответствующий — який (що) відповідає;

Прикметниками: вышестоящий орган — вищий орган, текущий счет — поточний рахунок, волнующее состояние — бентежний стан;

Іменниками: ведущий специалист провідний спеціаліст, исполняющий обязанности виконавець обов’язків, заведующий отделом завідувач відділу; начинающий — початківець, говорящий мовець (промовець).

Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш) у ділових паперах не вживаються. Вони замінюються:

Описовою формою (окончивший — той, що закінчив);

Дієприкметниками пасивного стану (наболевший вопрос наболіле питання, нижеподписавшийся – нижчепідписаний).

Пасивні дієприкметники мають форму тільки минулого часу і утворюються за допомогою суфіксів -н-, -ан, -ен-, -т-: записаний, підрахований, завершений, зведений, підписаний, затверджений.

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі на українську мову замінюються:

Описовими конструкціями: применяемый — який застосовується, употребляемый вживаний, який вживається;

Дієприкметниками минулого часу: желаемый — бажаний, предоставляемый — наданий.

Проте не варто зловживати описовими зворотами під час перекладу українською мовою російських дієприкметникових конструкцій. Милозвучність і органічність перекладу досягається використанням різноманітних мовних засобів – іменників, прикметників, дієслів.

Дієприслівник— незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію, відповідає на питання що роблячи?, що зробивши? (враховуючи обставини, написавши відповідь).

Дієприслівник поєднує ознаку дієслова і прислівника, а саме вид та перехідність.

Дієприслівник із залежними від нього словами формує дієприслівниковий зворот. Наприклад: На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і команд.

До прислівникових ознак належать незмінність, синтаксична роль обставини і те, що з дієсловом пов’язується зв’язком прилягання.

Творення і вживання дієприслівників

Дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -учи- (-ючи), -ачи- (-ячи):працюючи, виконуючи, фінансуючи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфіксів —вши- (-ши): перевіривши, виконавши, зробивши, започаткувавши.

Дієприслівникові звороти в документах повинні стояти на початку речення (Враховуючи ситуацію, що склалася на цей момент…).

У безособовому реченні дієприслівник може вживатись тільки в тому випадку, якщо у складі присудка є інфінітив (Отримавши значні прибутки, бажано було б перерахувати якусь суму на благодійні внески).

В інших випадках уживання дієприслівника в безособовому реченні не відповідає нормі (Вивчаючи економіку, у нас не було ніяких проблем).

3.2. Особливості використання дієслів та дієслівних

форм у мові професійного спрямування

Що ж до використання зазначених форм та граматичних категорій дієслів у мові професійного спрямування, а також під час оформлення ділових паперів слід враховувати такі особливості:

1. У науковому, офіційно-діловому стилях використовуються тільки книжні дієслова та їх форми (накопичувати, активізувати, заохочувати).

2. У публіцистичному, науковому та офіційно-діловому стилях інфінітив вживається із закінченням -ти (здійснювати, виконувати, рахувати, фінансувати, забезпечувати). Закінчення -тьвживається в усному мовленні й характерне для художнього й розмовного стилів.

3. Дієслова I особи множини можуть вживатися замість I особи однини. Це буває у випадку, коли той, хто говорить, не бажає виділяти себе з числа своїх читачів або слухачів (Розглянемо це питання на завтрашньому засіданні). Таке вживання властиве вищеназваним стилям. Воно має місце у наукових творах, доповідях, лекціях.

4. Не порушувати норми вживання форм залежного слова (свідчити факти – свідчити про факти, відзначати про успіхи – відзначати успіхи, шкодувати гроші – шкодувати грошей).

5. Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах однини і множини має форму є ( підприємство є юридичною особою, контракт є документом). Лише в художній літературі можуть вживатися архаїчні форми ІІтаІІІ особи (єси, єсть, та ін.). У майбутньому часі дієслово бути має закінчення Ідієвідміни (буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть).

6. Дієслова теперішнього часу для зазначення позачасовості вживаються в І особі множини або III однини (ми виплачуємо, фірма пропонує, база реалізує, дирекція звертається).

7. Дієслова теперішнього часу вживаються на позначення майбутнього, коли підкреслюється обов’язковість виконання дії (нарада керівників розпочинається о 10 годині, конференція розпочинає свою роботу, завтра вирішуємо питання).

8. Дієслова III особи однини та І особи множини мають повну форму (зазначає, повідомляє, доручає, розуміємо, пропонуємо, реалізуємо).

9.Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу (профінансуємо, сплатимо, переглянемо). Доконаний вид у ділових паперах твориться за рахунок префіксації (завізувати, запроектувати, сконструювати)

10. Дієслова недоконаного виду мають просту і складену форми майбутнього часу. Для ділового стилю характерні складені форми (працюватимемо — будемо працювати, контролюватимуть — будуть контролювати, забезпечуватиметься буде забезпечуватись).

11.У ділових паперах форми наказового способу передаються описовими лексичними засобами: потрібно виконати, необхідно подати, бажано переглянути, мусите сплатити.

12. У ролі наказового способу може виступати інфінітив, що виражає категоричність розпорядження: Усім бригадирам до 6 жовтня провести нараду робітників.

13. Форми II особи однини, I та II особи множини дозволяють уникати форми давайтеу наказовому способі. Обійтися без неї можна за допомогою додаткових слів: давайте проголосуємо — проголосуймо, давайте побажаємо — побажаймо, давайте почнемо — пропоную почати. Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому значенні, коли ця форма поєднується з іменником, що означає певні предмети (Давайте Ваші посвідчення).

14. Існує дві рівнозначні форми написання дієслів з числівниками: а) Шість бригад не виконало (не виконали)план. Але за непрямого порядку слів лише – Не виконало план шість бригад; б) Двоє студентів пішло до їдальні (сумісна дія – пішли разом); Двоє студентів пішли до їдальні (роз’єднана дія – кожен пішов окремо).

15. Із неозначено-кількісними словами (низка, ряд, більшість, мало і т.д.) дієслова вживаються в однині (більшість працівників з’явилося).

16. Якщо субстантивне слово виражене числівниками: сто, тисяча, мільйон та под., то дієслово слід вживати в однині (сто гривень витрачено, тисячу тонн завезено).

17. Якщо є слова разом, спільно дієслово (присудок) ставиться в однині (Адміністрація заводу спільно із профкомом розглянула ..), але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники і, та (та у значенні і –Адміністрація заводу та профком розглянули…).

18. Дієслово вибачаюсь (-ся) має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе – я, порівняйте: збираюся (я збираю себе). Отже, неправильно (Я вибачаюсь (-ся) – правильно: Вибачте мені; прошу вибачення; пробачте; даруйте та ін.).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *