Тема 6

 

2. Економічне вчення Адама Сміта

Сміт відстоював поняття природної свободи. Завдяки йому лозунг «лессе фер» набув повнішого змісту у двох принципах:

Принцип людини економічної: оскільки головним мотивом людської діяльності є корисливий інтерес, під час обміну результатами своєї праці люди керуються власною вигодою, що одночасно сприяє інтересам суспільства — збільшенню виробництва продукції. Людина не думає про суспільну користь, вона невидимою рукою спрямовується до мети, яка і не входить до її намірів.

«невидимої руки». «Невидима рука» — це дія економічних законів.

Сміт конкретизував принцип «лессе фер» так: потрібно скасувати всі заходи, що обмежують мобільність робочої сили; сприяти повній свободі торгівлі землею; повністю відмінити залишки урядової регламентації промисловості і внутрішньої торгівлі. Він критикував зовнішню торгівлю Англії і запропонував програму вільної зовнішньої торгівлі.

А. Смітом у 1776 році написана праця «Дослідження про природу і причини багатства народів».

Теорія цінності

Сміт зазначає, що поняття «цінність» може мати два значення:

а)    корисність предмета (цінність у споживанні);

б)   можливість придбати інші предмети в обмін на цей (цінність в обміні, або мінова цінність).

Сміт акцентував увагу на кількісному вимірі цінності, але вважав, що цінність визначається не фактичними затратами праці, а середньо необхідними.

Сформулював ідеї про природну і ринкову ціну товару. Природна ціна, тобто цінність, — це центр, до якого тяжіють ціни усіх товарів. Різні випадкові обставини можуть відхиляти ціни від стійкого центру і тримати їх на вищому чи нижчому рівні. Сміт почав досліджувати фактори, які впливають на відхилення цін.

На думку Сміта, основою ціни є, з одного боку, затрати праці, закладені у створення товару, а з іншого — кількість праці, яку можна придбати за цей товар. Сміт запропонував іншу теорію, за якою цінність товару дорівнює заробітній платі + прибуток + рента (на одиницю товару). Отже, для простого товарного виробництва Сміт запропонував трудову теорію цінності, для капіталістичного виробництва — теорію доходів.

Теорія доходів

За ознакою джерела доходу Сміт виділяє три основні класи:

Клас землевласників, чий дохід — рента.

Власники капіталу, які отримують прибуток (позичковий процент).

Наймані робітники, які продають працю і отримують заробітну плату.

Крім основних класів, існують проміжні групи. В основних класів доходи первинні, у проміжних — вторинні, перерозподілені.

Теорія заробітної плати

Праця є товаром. Цей товар має природну ціну, в основу якої покладено цінність засобів існування, які необхідні для життя робітника і виховання дітей (прожитковий мінімум). Природна ціна праці залежить також від місця, часу і культурного елементу.

Сміт вважає, що ринковий механізм господарювання утримує природну зарплату на певному рівні (підвищення зарплати сприяє росту народжуваності, зростає пропозиція робочої сили; зниження зарплати зумовлює зворотні процеси). Тому оплата праці є вищою не в багатих країнах, а в тих, які швидко збагачуються.

Теорія прибутку

Сміт завершив виділення прибутку як економічної категорії і дав такі його визначення.

Це вся різниця між доданою працею вартістю і заробітною платою.

Це залишок після сплати ренти і процента.

Це складова ціни товару, особливий елемент витрат виробництва.

Це винагорода за ризик.

Норма прибутку в кожному із трьох станів суспільства є інакшою. Вона знижується, коли країна багатіє — внаслідок зростання заробітної плати, загострення конкуренції та зменшення можливостей вигідного розміщення капіталу.

Теорія ренти

Рента є відрахуванням на користь землевласника із вартості товару. Вона є додатковим доходом, який зумовлюється рівнем родючості ґрунту, місцезнаходженням конкретної земельної ділянки тощо. Рента в трактуванні А. Сміта — це повноправний елемент формування ціни, але вона є вторинною і тому визначається після відрахування від ціни зарплати і прибутку. Тому все, що приводить до скорочення витрат виробництва, збільшує ренту.

Теорія капіталу

За Смітом, капітал, з одного боку, є вартістю, яка може дати приріст, а з іншого — запасом речових факторів, необхідних для подальшого виробництва. Сміт розвинув поняття основного і оборотного капіталу, дане Кене, і вказав на зв’язок між першим і другим. На думку Сміта, нагромадження капіталу є місією власників капіталу з метою розширення виробництва і збільшення суспільного багатства. Сміт ніде не говорить про капіталовкладення: у нього йдеться лише про додаткове залучення продуктивної праці.

Продуктивна і непродуктивна праця

Продуктивною є праця, яка створює вартість, точніше та праця, на купівлю якої затрачається капітал. Тому її продукт додають до національного доходу.

Непродуктивною є праця, яку оплачують із доходів.

Отже, як вважав А. Сміт, для того, щоб підняти країну з найнижчого рівня варварства до вищого рівня добробуту, потрібні лише мир в країні, легкі податки і терпимість в управлінні. Решту зробить природний хід речей.

 

3. Політична економія Жана-Батіста Сея

Економічну науку Франції першої половини XIX ст. представляв Жан-Батіст Сей (1767-1832).

Основна праця — «Трактат політекономії, або простий виклад способу, яким утворилося багатство, його розподіл і споживання»(1803).

Основні теорії Сея:

1. Теорія трьох факторів виробництва; три основні фактори виробництва породжують три основні види доходів: (праця — заробітна плату, капітал — прибуток, земля — ренту).

2. Теорія цінності Сея: цінність є мірилом корисності, а процес виробництва є процесом створення корисності.

3. Закон ринків Сея: продуктами платять за продукти, тобто порушення рівноваги в економіці практично неможливе, адже виробництво саме створює доходи, на які обов’язково купуються товари відповідної вартості, а тому сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції. Як і Рікардо, Сей вважав, що ціни мають абсолютну гнучкість і моментально реагують на зміну кон‘юнктури.

4. Рівняння Сея: стагнація не може тривати безконечно, оскільки пропозиція формує попит на мікро- і макрорівнях через автоматичну корекцію цін і процентних ставок. Отже, надлишкова пропозиція товарів чи надлишковий попит на гроші мають тенденцію до саморегулювання. Якщо існуючий рівень попиту не дає можливості продати всі товари за ціною, що покриває витрати і забезпечує нормальний прибуток, ціни повинні знизитися. Купівельна спроможність грошей зросте, і кожна людина стане власником більшого запасу грошей (надлишковий попит на гроші). У разі прагнення індивідів зменшити обсяг готівки у їх розпорядженні попит на товари зростатиме аж до моменту поглинання надлишкової пропозиції на товарних ринках. Нульовий надлишковий попит на гроші є умовою рівноваги. З цього рівняння бере початок глибокий макроекономічний аналіз.

 

4. Економічне вчення Мальтуса

Теорія Мальтуса виявила чітку залежність росту населення від продовольчих ресурсів суспільства, що допомогло обґрунтувати теорію заробітної плати на основі прожиткового мінімуму.

Причина бідності, за Мальтусом, зводиться до простого співвідношення темпів приросту населення із темпами приросту життєвих благ, які визначають прожитковий мінімум.

Його твори:

«Дослід про закон народонаселення» (1798 р.);

«Принципи політекономії» (1820 р.).

Суть закону народонаселення Мальтуса полягає у 3-х аксіомах:

1. Ключова аксіома: біологічна здатність людини до відтворення переважає її фізичну здатність до збільшення продовольчих ресурсів.

2. Друга аксіома: ті чи інші обмеження росту населення діють завжди.

3. Третя аксіома: кінцева межа відтворювальної здатності населення визначається обмеженням продовольчих ресурсів.

Суть вихідних передумов закону народонаселення: протиставлення біологічної здатності до відтворення, зумовленої природними інстинктами, і факторів, які таку здатність обмежують. Обмеження, за Мальтусом, поділяються на примусові і попереджувальні. Над ними панують три нормативні фактори: бідність, вади і моральне приборкання. Позаду них — головний фактор: засоби існування.

Власне, Мальтус протиставив гіпотетичну здатність населення до зростання певними темпами фактичній неможливості збільшувати продовольчі ресурси такими ж темпами. Крім того, він не враховував часового лагу, необхідного для реагування населення на зміни в рівні засобів існування, не брав до уваги статево-вікової структури населення, розглядав рівень народжуваності без врахування рівня смертності, а обмеження зростання населення — без зв’язку з його чисельністю. Він вивчав теорії Сміта і знав, що розмір сім’ї перебуває в оберненій залежності від рівня сімейних доходів, проте не зробив належних висновків з цього.

Основні економічні висновки із закону народонаселення:

1. Теорія оптимальної чисельності населення

За Мальтусом, оптимальною є та чисельність населення, за якої дохід на душу населення максимальний. Отже, зниження рівня заробітної плати до прожиткового мінімуму свідчить про перенаселення.

2. Закон спадної родючості землі   

У центрі уваги закону народонаселення Мальтуса — проблема обмеженості ресурсів землі; результатом розвитку цієї теорії є концепція спадної родючості землі.

Швидкий ріст виробництва продовольства не є можливим, оскільки земельні ресурси обмежені, а темпи прогресу у сільському господарстві — повільні. За рівних кількостей роботи кожне додаткове вкладення в сільське господарство дає все меншу і меншу віддачу». В міру вдосконалення методів обробітку праця в сільському господарстві стає все менш продуктивною.

3. Теорія земельної ренти

Рента — це надлишок продукції фермера, який працює в граничних умовах, над витратами його праці і капіталу.

Сучасною мовою висновок Мальтуса можна сформулювати так: ціна визначається граничними витратами фермера, який працює в граничних умовах, що є вищими від середніх витрат. Саме цей надлишок сплачується у вигляді ренти.

 

5. Теоретична система Рікардо

У 1817 році виходить основна праця Рікардо «Начала політекономії і оподаткування». У цій праці Давид Рікардо стверджує, що предметом політекономії є вивчення економічних відносин людей в процесі виробництва, а головним завданням є дослідження законів створення і розподілу національного доходу, прибутку, ренти.

Основні положення теорії грошей Рікардо:

Стійкість грошового обігу є найважливішою умовою росту економіки.

Така стійкість можлива лише для грошової системи, яка базується на золоті.

Золото в обігу може бути замінене паперовими грішми, розмінними за стійким паритетом на золото.

Теорія порівняльних переваг (затрат, корисності)

Рікардо не влаштовувало існуюче твердження, що міжнародний рух товарів обумовлений лише природно-кліматичними умовами: не обов’язково, щоб країна мала абсолютну перевагу у виробництві якогось товару, тобто щоб затрати праці на одиницю цього товару були менші. Достатньо порівняльної переваги, тобто того, щоб стосовно певного товару співвідношення затрат цієї країни із затратами інших країн було сприятливішим, ніж за іншими товарами.

Теорія цінності

Рікардо критикує Сміта і переконаний в тому, що цінність товару завжди визначається затратами праці. На противагу Смітові Рікардо твердить, що цінність не складається із заробітної плати, прибутку і ренти, а розпадається на ці складові. Рікардо вважає, що цінність товару залежить від відносної кількості праці, необхідної для його виробництва, а не від більшої чи меншої винагороди, виплаченої за працю.

Закон Рікардо: цінність товару прямо пропорційна до кількості затраченої праці і обернено пропорційна до продуктивної сили праці.

Теорія капіталу

Рікардо твердить, що капітал — це нагромаджена праця, яку приводить у рух жива праця. Відмінності в капіталі можуть бути за терміном зносу основного капіталу, співвідношенням основного і оборотного капіталу, періодом обороту оборотного капіталу. Все це позначається на відносній цінності товарів без явного зв’язку з кількістю праці.

Фундаментальна теорема розподілу

Фундаментальну теорему розподілу Рікардо формулює так: норма прибутку змінюється обернено пропорційно до заробітної плати, якщо під заробітною платою розуміти відносну частку праці в кінцевому продукті (без ренти) як результат інвестицій одного року.

Теорія заробітної плати

Рікардо визначає природну заробітну плату як таку, що буде підтримувати стаціонарний стан населення, на відміну від ринкової заробітної плати, яка допускає ріст населення, коли перевищує природну заробітну плату.

Отже, ринкова ціна праці коливається навколо природної ціни і визначається нею. Природна ціна праці визначається прожитковим мінімумом, а ринкова ціна — співвідношенням попиту і пропозиції.

Фундаментальна теорема прибутку Рікардо

Прибуток залежить від високої чи низької заробітної плати. (підвищення заробітної плати сприяє зниженню прибутку і навпаки).

Теорія відтворення

Рікардо заперечував можливість криз і не вважав реалізацію товарів проблемою. На його думку, існує налагоджений механізм, в якому зростання обсягів виробництва приводить до збільшення споживання.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *